Коли я вперше переїхала до Лондона, найближчим до мене супермаркетом був Lidl. У ньому є всі базові продукти, які можуть знадобитися, але часом він здавався майже занадто базовим — особливо коли йшлося про фрукти та овочі. Помідори були ніби з пластику, а огірки — лише одного виду: довгі, водянисті й майже без смаку.
Відверто кажучи, знайти хороші помідори у Великій Британії — завдання не з легких. Тут просто бракує сонця, необхідного для їхнього нормального вирощування. Водночас Waitrose продає помідори з острова Вайт (Isle of Wight), які на диво соковиті та смачні — щоправда, за ціною ближчою до червоної ікри, ніж до щоденних овочів. Їх краще смакувати, а нe різати в салати. До помідорів із Санторіні їм далеко, але для Великої Британії це, мабуть, найкраще, що можна знайти.
Повний рейтинг супермаркетів Великої Британії: від преміуму до бюджету (2025)
- M&S Food
- Booth (Північна Англія)
- Waitrose
- Sainsbury’s
- Morrisons
- Tesco
- Asda
- Co-op
- Lidl
- Aldi
- Iceland
За даними аналітичної компанії Worldpanel by Numerator, Tesco утримує найбільшу частку ринку, за ним йдуть Sainsbury’s та Asda.
Дані Worldpanel by Numerator показують домінування "Великої четвірки" на ринку Британії (2025)
M&S Food
M&S Food має один із найкращих виборів готових страв і є моїм дефолтним варіантом у ті дні, коли я не беру обід із собою в офіс але треба щось швидко вхопити не стоявши в черзі пів години. Їхні невеликі магазини формату Express дуже поширені в зоні 1 у Лондоні, що робить їх надзвичайно зручними.
Якість тут стабільно висока — особливо мені подобається їхній сендвічі з Wensleydale з та чатні (чатні — це фруктовий або овочевий соус схожа на джем). Раніше M&S мав програму лояльності Sparks, яка наразі призупинена. Втім, це не те місце, де я б регулярно робила великий тижневий закуп — хіба що ви готові до легкого серцевого нападу на касі коли подивитесь на загальну сумму по чеку.
Booth
Не слід плутати з Boots, і якщо ви вже деякий час живете у Великій Британії, але не чули про цю мережу, це не дивно. Booths – це мережа супермаркетів високого класу, що представлена в Північній Англії. Особисто я ще не встигла побувати в Booths (нажаль, немає жодного представництва в Лондоні), але мій колега з Півночі описує мережу як супермаркети преміального рівня. Трошки пошуршавши інтернетом, я дізналась, що це одна з останніх мереж яка досі перебуває у сімейному володінні. Судячи з похвал коллеги – і фотографій в Інтернеті, Booths може конкурувати, а можливо, навіть перевершувати Waitrose як за оформленням, так і за якістю, тому вона посідає друге місце в моєму рейтингу.
Waitrose
Карта лояльності myWaitrose не накопичує бали, натомість пропонує періодичні знижки та бонуси, зокрема безкоштовні гарячі напої (у деяких магазинах наразі призупинено). Покупки тут відчуваються помітно спокійнішими, ніж у більшості супермаркетів нижче за списком. Рідко натрапиш на зів’ялий шпинат чи авокадо, яке ось-ось лопне в руці. Я піду в Waitrose тоді, коли для мене важлива якість інгредієнтів — і, звісно, за найкращими англійськими помідорами з Isle of Wight згадані вище.
Sainsbury’s
Sainsbury’s пропонує вдалий баланс між ціною та якістю й має сильні власні торгові марки. Nectar-бали можна накопичувати в магазинах, онлайн та у партнерських ритейлерів (наприклад, Argos, Habitat).
Під час тижневих закупів економія порівняно з Waitrose відчутна, при цьому якість залишається хорошою. Якось я порівняла однакові онлайн-кошики — з м’ясом, бакалією, овочами, фруктами та молочними продуктами. У Waitrose сума склала £70, тоді як у Sainsbury’s той самий набір коштував мені близько £60.
Morrisons
Morrisons — цілком пристойний супермаркет із конкурентними прилавками зі свіжими продуктами, раніше особливо відомий своїми рибними відділами. Я не купую багато риби у цій країні, бо не можу знайти нічого кращого за лосось, а біла риба в Лондоні розчаровує. Можливо, у сільській місцевості чи прибережних містах вибір кращий. Morrisons також є одним із небагатьох місць, де досі можна купити свіжі дріжджі — дрібниця, але важлива, якщо ви печете.
Їхня програма винагород пропонує персоналізовані знижки та бали, які конвертуються у ваучери.
Asda
Asda відома низькими цінами та дуже великими магазинами. Її програма винагород формує «cashpot» із покупок, який згодом можна використати для наступних закупів.
У мене небагато особистого досвіду з Asda, головним чином тому, що їхні магазини трапляються відносно рідко в центральному Лондоні.
Co-op
Co-op — це мережа магазинів з акцентом на місцеві спільноти. Учасники програми отримують винагороди за покупки, а частина витрат спрямовується на підтримку локальних ініціатив. В Лондоні вважається, що це зручний варіант для невеликих докупів, а не для повноцінного тижневого шопінгу, наприклад якщо потрібно молоко чи хліб і магазин на вашому шляху додому.
Цікаво, що в Шотландії Co-op справив на мене значно краще враження. Якщо в Лондоні він виглядає доволі стриманим і не надто популярним, то магазини, які я бачила в Highlands під час подорожей, були чудово укомплектовані, продумано організовані, чисті й свіжі. Ймовірно, це відображає сильні історичні корені мережі в сільських громадах і невеликих містах, де Co-op часто є основним супермаркетом, а не просто магазином «на крайній випадок».
Tesco
Tesco — найбільша мережа супермаркетів у Великій Британії, яка пропонує все: від преміум-сегмента (Finest) до бюджетного (Everyday Value).
Попри неймовірну зручність, саме тут я найчастіше помічаю різке падіння якості — особливо щодо свіжих овочів і фруктів. Tesco добре підходить для бакалії, але це не те місце, куди я пішла б, якщо головним фокусом є овочі. Вибач, Tesco.
Lidl та Aldi
Lidl і Aldi для мене дуже схожі, тож я логічно об’єдную їх разом. Обидві — німецькі дисконтні мережі з сильною присутністю у Великій Британії, стабільно низькими цінами та обмеженим, але ефективним асортиментом.
Lidl має застосунок Lidl Plus, який пропонує цифрові купони, знижки та щотижневі акції. Їхня пекарня в магазині на диво хороша — особливо мені подобається заквасний хліб — і дуже доступна за ціною. Aldi працює за схожою моделлю, з порівнюваними цінами та якістю. На практиці я майже не бачу різниці між ними: ціни, якість і сам досвід покупок загалом на одному рівні.
Iceland
Iceland — це той супермаркет, у якому я майже ніколи не роблю покупки. Я не помічала там особливого вибору готових страв, що логічно, адже мережа спеціалізується на заморожених продуктах і покупках великими обсягами — уявіть сімейні порції та упаковки з дванадцяти пляшок води. Восени вони були єдиним фізичним магазином, де можна було купити Haribo sour skeletons, і лише за це вони заслужили коротку мить моєї лояльності. О, ці кислі желейки.
Зрештою, для мене найважливішою є якість свіжих овочів, фруктів, риби та м'яса — а не консервів чи круп. Звісно, я все одно перевіряю, щоб у квасолі не було 20% цукру і щоб паста була з твердих сортів пшениці, але ці базові речі можна знайти навіть у бюджетних супермаркетах.
Огляд програм лояльності
Щоб отримати максимум вигоди, варто зареєструватися в кількох програмах лояльності. Ось короткий огляд найпопулярніших:
| Супермаркет | Програма | Головна перевага |
|---|---|---|
| Tesco | Clubcard | Суттєві знижки "Clubcard Prices" у магазині |
| Sainsbury's | Nectar | Накопичення балів якими можна розплатитись |
| Lidl | Lidl Plus | Купони за досягнення певної суми витрат |
| Waitrose | myWaitrose | Персональні ваучери та безкоштовна кава |
| M&S | Sparks | Щотижневі пропозиції та благодійність |
| Morrisons | Morrisons More | Накопичення балів для ваучерів |
Підсумки
Пошук свого улюбленого місця для покупок — це важливий етап адаптації в Британії. Хоча бюджетні мережі Aldi та Lidl прекрасно підходять для економії, преміальні Waitrose та M&S пропонують якість, яку складно перевершити.
Головна порада: Купуйте бакалію та базові товари в Aldi/Lidl, а за свіжим м'ясом та фруктами заходьте у Waitrose або M&S для кращого результату.
Тепер, коли ви знаєте все про продукти, ознайомтеся з іншими статтями про витрати в Лондоні, щоб краще спланувати свій бюджет.