Сьогодні я спілкуюся з Настею — бізнес-аналітиком, чий шлях за останні три роки проліг з України через три європейські країни. Ми на відеодзвінку: я — з Лондона, а Настя в Сантандері, на півночі Іспанії, куди з чоловіком переїхали два місяці тому. Але сьогодні наша розмова починається зі спогадів про інші країни: Польщу та Болгарію.
У цьому інтерв'ю — досвід про незаплановану еміграцію, складний пошук житла, різні бар’єри та податки. Ми торкаємося теми «життя на паузі», яке знайоме багатьом українцям, але також говоримо про маленькі радощі та поступове відчуття стабільності, яке з’являється навіть там, де ти опинився не за власним планом.
Про життя в Кракові
Труднощі пошуку житла
Розкажи, як усе почалося. Чому саме Польща?
Настя: На початку нам із чоловіком було складно навіть уявити, куди їхати. Хотілося обрати щось максимально зрозуміле, близьке, «менш страшне». Вибір впав на Польщу, а саме на Краків, бо там у нас були знайомі які так само вимушено виїхали трохи раніше. Це давало відчуття, що ми не зовсім самі. Але вже після приїзду стало зрозуміло, що все набагато складніше.
З якими труднощами ви зіткнулися в Кракові?
Настя: Пошук житла був найскладнішим. Ми шукали на сайтах, телефонували, але швидко зрозуміли що є багато перешкод. По-перше, мова: ми не знали польської, а багато орендодавців не говорили англійською, тому дивитись варіанти не маючи змоги прокомунікувати нюанси відпали відразу. По-друге, величезні депозити — іноді просили оплату за пів року наперед. По-третє — упереджене ставлення до українців. Прямо казали: «Українцям не здаємо». Це дуже демотивувало.
Я: Це звучить знайомо. В Лондоні теж висока конкуренція на ринку оренди, де на одну квартиру претендують десятки людей.
Настя: Саме так. У Кракові розповідали, що на перегляд приходить по 20 людей і навіть пропонують вищу ціну за оренду. У підсумку ми подивилися лише дві квартири і взяли одну з них одразу, бо вибору не було. Цей варіант за $500, тоді як центрові схожі варіанти коштували від $800.
Порада: Якщо плануєте залишатися в Польщі надовго — вчити польську мову критично важливо. Без неї закрити базові побутові потреби значно важче.
Та квартира яку ми зняли була маленька - кухня-вітальня і ванна кімната, і ще була кімната на другому рівні під дахом зі скошеною стелею, куди можна було залізти по сходах, але там не було вентиляції, і перебувати там було неможливо влітку, бо було спекотно коли дах нагрівався — ми використовували це як склад. Ми приїхали на машині і це було 10-15 хвилин, але якщо добиратися до центру громадським транспортом, треба було їхати хвилин 40. Чесно, це був не дуже комфортний варіант. Але на той момент ми погоджувалися на те, що нам давали. Ми прожили там чотири місяці. Навіть не хотілося залишатися вдома — ми постійно кудись виїжджали, подорожували сусідніми країнами, щоб просто змінити обстановку.
Несподіваний поворот: рішення їхати в Болгарію
Як сталося, що ви вирішили змінити Польщу на Болгарію?
Настя: Це було несподівано. Я працювала віддалено, перед тим як виїджати з України, я домовлялась про це з компанією і всі були ок з цим. Але через два тижні мій менеджер сказав, що вони реєструють офіс в Європі і що доведеться переїхати в іншу країну. Офіс вони відкривали в Пловдіві. Вибір був простий: або переїзд у Болгарію, або звільнення. Ми вирішили їхати.
Чи розглядали ви інші варіанти?
Настя: На той момент — ні. Болгарія здавалася непоганим варіантом. По-перше, Польща нам не дуже підійшла за кліматом і «вайбом». По-друге, компанія обіцяла допомогти з документами. На ділі все виявилося за схемою тимчасового захисту, який у Болгарії оформлюють буквально за 10 хвилин. Але в цьому є мінус — ніхто не знає, що буде далі, коли термін захисту закінчиться.
Як проходив сам переїзд?
Настя: За 4 місяці життя у Кракові в нас багато речей не з'явилося, тож все було дуже просто — ми просто закинули все в машину і поїхали. Це нагадувало довгу пригоду. Ми їхали машиною через Польщу, Словаччину, Угорщину, Сербію до Болгарії. Загалом це майже 1500 км. Планували ночівлю в Сербії, але коли ми там їхали, мій чоловік сказав: «А давай без зупинок одним махом! Дорога така хороша». В сумі, дорога зайняла десь 20 годин. Ми приїхали в Пловдів о п’ятій ранку, втомлені до неможливості. У нас заселення в готель було з 12ї. Заснули на заправці в машині, накрившись ковдрою, на пару годин, але десь під ранок робітники заправкин почали заглядати в вікна машиши. Ми поїхали до готелю. Коли ми заселились, ми проспали 12 годин поспіль.
Про життя в Болгарії
Переваги та недоліки
Які були ваші перші враження?
Настя: Чесно, перше враження було негативне. Після Кракова місто здалося бруднішим, менш доглянутим. Особливо впадали в очі старі радянські будівлі. Наприклад, в Кракові вони також були, але вони були доглянуті, реставовані. В Болгарії вони були в більш пригніченому стані, ніж в Україні. Було відчуття: «куди ми взагалі приїхали?» Але після того, як ми трохи відійшли від дороги й стресу, це змінилося. Пловдів насправді дуже красивий, зі своїм міксом сучасної та античної атмосфери та поєднанню античної, османської та болгарської архітектури. Коли все цвіте, це взагалі інше місто.
ред. Пловдів — одне з найстаріших міст Європи, входить до попереднього списку ЮНЕСКО. Тут зберігся Античний театр збудований ще у I столітті, який і досі використовується для концертів і театральних вистав.
Як ви шукали житло цього разу?
Настя: Це сталося досить швидко — ми звернулися до ріелтора в перший же день (компанія дала контакти і вони розмовляли російською і українською). І ми одразу знайшли варіант, який нам підійшов. Єдине, потрібно було трохи почекати, тому що в квартирі ще жили попередні орендарі, до речі, теж українці. Вони якраз з’їжджали, і нам сказали: «звільниться в четвер». Цікаво, що саму квартиру ми навіть не змогли подивитися фізично — там якраз пакували речі, і це було не дуже зручно. Але нам показали точно таку ж квартиру поверхом нижче, з таким самим плануванням. І ми вже по ній прийняли рішення. Навіть вийшло так, що наша квартира виявилася ще кращою — з кращими меблями. І ми погодилися фактично в той же день.
Які переваги та недоліки життя в Болгарії?
Настя: Зими м’які, весна приходить дуже рано. У квітні вже можна ходити в легкому одязі. Ставлення до українців — дуже приязне або нейтральне, ніякої упередженості. Також, якщо порівнювати вартість житла, то мені здається в Пловдіві вона приблизно на 30% нижча ніж в Кракові — чудова квартира з ремонтом і паркомісцем у Пловдіві коштувала нам $600.
З мінусів — літо. У Пловдіві жахлива спека, асфальт нагрівається так, що ввечері дихати нічим. Щодо мови — з англійською тут гірше, ніж у Польщі, особливо в менших містах.
Податки
Які податки в Болгарії порівняно з Україною?
Настя: ПДФО (flat tax) у Болгарії складає 10%. В Україні це 18% плюс військовий збір який тепер 5% у сумі виходить значно більше. Але в Болгарії також є соціальні внески, які розділяються між роботодавцем і робітником. У підсумку на руки виходить приблизно стільки ж, як і в Україні, — близько 23% загального податкового навантаження.
Спільнота та стиль життя
Як ви проводили вільний час? Чи вдалося інтегруватися в місцеве середовище?
Настя: Спочатку все було дуже новим і цікавим. Було відчуття, ніби ти в подорожі, яка ніяк не закінчується. Ми багато гуляли, їздили країною, відкривали нові місця. В Болгарії не так багато стародавніх міст, як у Центральній Європі, тому ми більше фокусувалися на природі — часто їздили в гори або на море на вихідні.
Я: А як щодо нових знайомств?
Настя: Усі нові контакти були переважно через роботу. Багато колег також релокувалися в Пловдів, і так поступово сформувалося наше власне ком’юніті. Цікаво, що з деякими людьми ми працювали роками в одній компанії на різних проектах, але познайомилися наживо вже за кордоном. З болгарами спілкування зазвичай залишалося на рівні «small talk». Глибоких зв’язків із місцевими не сформувалося — ми більше трималися свого кола українців. Це було комфортно, бо ми розвивали глибші стосунки з невеликою кількістю людей, ніж поверхневі з багатьма. Також серед наших друзів були росіяни, які виїхали через незгоду з режимом — з ними теж було легко знайти спільну мову.
Усвідомлений вибір та еміграція в Іспанію
Рішення рухатися далі - Сантандер
Чому ви вирішили рухатися далі після двох років у Болгарії?
Настя: З часом в Болгарії, речі які спочатку радували, перестали викликати емоції. В якийсь момент, я пам’ятаю, що взагалі не хотілося нікуди виходити. Було якесь пригнічене відчуття, ніби немає енергії. Згодом я зрозуміла, з чим це пов’язано - ми просто не бачили там свого майбутнього. Коли ейфорія від нової країни і теплих подорожей проходить, ти залишаєшся з реальністю: ти не можеш будувати довгострокові плани, але й повернутися додому теж не можеш. Це і є те саме відчуття «життя на паузі». Воно дуже тисне.
Коли я перейшла в нову компанію і перестала бути прив’язаною до болгарського офісу, ми почали думати, що робити далі. Хотілося вже більш усвідомленого вибору країни. Ми одразу почали дивитися країни з digital nomad візами і детально вивчати умови. Робили брейншторм з chatGPT, консультувалися з юристами — окремо по Іспанії, окремо по Португалії. Португалія на початку виглядала дуже привабливо — через можливість отримати громадянство за 5 років. Ми навіть серйозно схилялися до цього варіанту. Але потім почали змінюватися закони: з’явилася інформація, що терміни можуть збільшити до 10 років, так як в більшості інших європейських країнах, і також змінилися правила отримання громадянства для дітей (зараз їх у нас немає але все може змінитися в майбутньому). Через цю невизначеність ми вирішили не ризикувати і відмовилися від Португалії.
Чому саме Сантандер на півночі, а не сонячний південь?
Настя: Ми шукали щось на півночі, бо не хотілося жити у спекотному місті. Ми були у Валенсії влітку — їздили до друзів в гості на пару тижнів, і це було дуже важко. Як тільки там з літака приземлилися, ми виходимо на трап, а мій чоловік каже, в літаку посижу, я не хочу. Дуже важко там і в літні місяці жити майже неможливо. Ти весь час сидиш в квартирі з кондиціонером, друзі, і знайомі про це і кажуть. Сонечко, море дуже тепле, але чи має сенс, коли ти весь день сидиш в квартирі, і ти просто не хочеш виходити? Тому ми дивилися саме північ Іспанії. Ми дивилися на карту, питалитали у знайомих де вони подорожували по Іспанії, знов дивилися на карту — хотіли місто біля океану і північніше. Дивилися на Більбао, хоча там трохи дорожче буде - і так знайшли Сантандер. Вирішили, якщо не подобається — переїдемо в інше місто, бо зробити це будучи вже країні набагато простіше. Але поки що нам все дуже подобається. Тут дуже красиво. Океан постійно різний — то спокійний, то бурхливий, то темний, то прозорий.
Digital Nomad Visa в Іспанії
Ви плануєте оформлювати Digital Nomad візу?
Настя: Так, але є нюанси. Оскільки чоловік працює на українську компанію, ми обрали стратегію: спочатку отримати тимчасовий захист в Іспанії, а потім перейти на візу цифрового кочівника. Чоловік відкриває іспанський аналог ФОП — autónomo, і після кількох місяців роботи ми подамося на Digital Nomad Visa.
Довідка: Іспанська Digital Nomad Visa — це чудовий шлях для тих, хто працює віддалено, щоб легалізуватися та згодом отримати право на ПМП.
Ціни та побут
Наскільки дорожче жити в Іспанії порівняно з Болгарією?
Настя: Оренда приблизно в півтора раза дорожча. У Сантандері ми платимо €1050 за простору квартиру (понад 100 кв. м) з паркуванням і кладовою. Це дорожче за Пловдів ($600), але дешевше за Валенсію. Для порівняння, в Валенсії друзі знімають за €1100, це без меблів і паркомісця. Меблі їм довелося поступово купляти.
Чи легко було знайти житло в Іспанії?
Настя: Не дуже. Орендодавці бояться «окупасів» (незаконних поселенців), яких важко виселити. Перевірки дуже ретельні. Нас попросили оплатити за рік наперед, і нам пощастило, що ми мали таку можливість. Пошук зайняв тиждень.
Як щодо вартості продуктів?
Настя: Ціни схожі на Болгарію але трошки більше. Ми рахували в Болгарії все переводячи в доллар, виходило 50 доларів (ред. €43) затаритися в супермаркеті на 5 днів на нас двох (ми не вегетаріанці і їмо мясо/молочні продукти і це середній звичайний кошик без чорної ікри). Тут в Сантандері нам обходиться 50 євро на 5 днів. Але тут якість продуктів набагато краще - тут можна просто брати і не дивитися на термін дії, воно буде валідне. В Болгарії бувало, береш у покупку полуниці, половина може бути гнила або з пліснявою. В супермаркеті іспанці просто хватають так, що це навіть не вдивляєшся. Меркандона супермаркет - нам дуже подобається.
Я: А за чим сумуєш найбільше?
Настя: За сирим буряком! (сміється). В Іспанії він продається вже вареним у вакуумі. Борщ виходить не таким смачним, я вже пробувала готувати. В червні чекаю друга з Болгарії, який обіцяв привезти мішок буряка.
Чи плануєте вчити іспанську?
Так. Ми вже вже вчимо поки що по додатку Promova, базовий рівень дуже добре викладений. Після цього ми плануємо взяти курси, онлайн чи офлайн по місцю, або репетитора. А також мені дуже подобається методика вчити за піснями.
Поради та погляд у майбутнє
Що б ти порадила українцям, які планують переїзд до Європи?
Настя: Тверезо оцінювати свої ресурси — не тільки гроші, а й емоційні сили. Розуміти, які у вас очікування. Вивчайте нюанси довгострокової легалізації заздалегідь, якщо це те, що для вас приорітетно. Знайдіть толкового юриста за рекомендаціями, це зекономить купу нервів.
Де ви бачите себе за п’ять років?
Настя: Зараз ми плануємо максимум на рік вперед. Світ дуже нестабільний. Поки що нам добре в Іспанії. Ми навчилися жити «сьогодні і зараз» — це головний урок останніх років. Можливо, колись умови дозволять повернутися в Україну, і ми це розглянемо, але зараз наш дім там, де ми є.
Підсумки: що варто запам'ятати
- Оренда в Польщі вимагає не тільки грошей, а й знання мови та стресостійкості.
- Болгарія — чудовий «бюджетний» варіант із дружнім кліматом і ставленням, але літня спека може бути важкою.
- Північ Іспанії ідеально підходить тим, хто не любить спеку, але хоче жити біля води.
- Легалізація через Digital Nomad Visa — довгий процес, що вимагає ретельної підготовки та допомоги юристів.
Якщо вас цікавить більше деталей про вартість життя в Лондоні, раджу також почитати мій матеріал про витрати на життя у великому місті, щоб краще спланувати свій бюджет.